Рецензії Усі

Леонардо і Томас, або Ненудна наука

23.01.2016.
7

Сергій Пантюк. Вінчі й Едісон: науково-фантастична повість. Ілюстрації Наді Каламєєць. – К.: Фонтан казок, 2015. – Серія «Добра фантастика»

Автор вимальовує утопічний світ близького майбутнього (2045 рік), у якому дорослі – це читачі з 2015-го, для яких книга і була написана. Малює цей світ автор за допомогою наукових фактів та теорій, які, як це не дивно, не обтяжують повість, а, скоріше, прикрашають. Саме через ці наукові та колонаукові факти і стоїть маркування «середній шкільний вік». Звичайно, і молодші діти знайдуть у цій книзі для себе щось цікаве, але їх можуть і відлякати вирази за типом «сізіфів камінь котити», «припинення її біологічного існування», «конвертувати думки у буквений еквівалент»… На відміну від «середнього», «молодший шкільний» може не зацікавитися Теслою, Коперніком, Галілеєм, Евклідом, Декартом, Дарвіном, і, звичайно, Вінчі й Едісоном. Саме тому раджу батькам дивитися на припис про рекомендований вік до того, як ви подаруєте книгу своїй дитині.
Якщо ж вашому маленькому читачеві вже виповнилося 11-14 років, можете сміливо давати йому «Вінчі й Едісона» в одну руку та Вікіпедію в іншу. Дуже добре і м’яко прописані сімейні ідеали (на прикладах спілкування батьків та дітей), флора і фауна як майбутнього, так і далекого минулого (білочки і дятли виглядають не менш реалістично за трицератопсів). Ідея миру і об’єднання людства (на прикладах відмови від зброї, виправлення «помилок» минулого), мовні забавки (часоліт, самоїздик, космохарч). Приклад того, що навчання може бути заохоченням (коли діти, щоб дістатися до знань вищого рівня, самі проявляють активність), цікавий сюжет із прекрасно прописаними «живими» героями (їм просто неможливо не вірити). Перша закоханість (що, скоріше, симпатія), відносини між братами (поступове розуміння молодшого старшим). Усі нюанси догляду за домашньою тваринкою (коли, незважаючи на всі прикрості від динозаврика (в образі якого шедеврально переданий Ваш домашній улюбленець), хлопці його дуже люблять і доглядають за будь-яких обставин)… Усі ці моменти гармонійно доповнюють головну ідею повісті: «наука наукою, а потягу до незвіданого і тому забороненого ніхто не відміняв».


Хлопці, що винайшли біоплівку для капсули часольоту, все одно лишаються дітьми. Вони бешкетують, змагаються між собою, обожнюють космічну їжу, навчаються нового і бояться засмутити батьків, бо дуже їх люблять. Вони діти, і цим усе сказано. Такими вони будуть і через 30, і через 100, і через 1000 років. І це додає надії.
Отож, якщо ви хочете розважити свого юного читача якісною, дуже атмосферно ілюстрованою, захопливою научно-фантастичною повістю, то ця книга не тільки для нього, а й для вас. Адже помаранчевий часоліт має здатність переносити у минуле не тільки дітей.

Максим Михайличенко