Рецензії Усі

Казки з полуничним присмаком – рецензія на “Банку варення”

13.11.2015.
1

Олег Чаклун. Банка варення. – Київ: Фонтан казок, 2014.

“Що приховує в собі великий татів живіт? Як допомогти вирости маленькому кущику? Куди заховався сонячний промінчик?” Відповідь на ці зовсім недитячі питання варто пошукати у казках із чарівної “Банки варення”.

Надто звичайні, на перший погляд, чаклунські історії несуть в собі глибокий педагогічний зміст, описаний у вчинках головних персонажів: “Відтоді хлопчик завжди складав свої іграшки й ніколи більше їх не розкидав” або “Ви ж і самі колись були дітьми, допоможіть тепер малюкові”.

Тонка психологічна складова кожної казки гарно схована у почуттях героїв: “Бо якби вона залишила половину братикові, то нізащо туди б не впала. Відтоді вони завжди ділилися одне з одним”.

А пояснити дитині непрості для дитячого розуміння речі варто саме такими простими словами і лагідним тоном: “Найголовніше ось що: великий живіт потрібен татові спеціально для тебе. Щоб ти на ньому могла стрибати, лежати, сидіти і балуватися”.

Сюжет казок не новий. Персонажі знайомі і дорогі серцю, наче іграшки, котрі передаються з покоління в покоління від батьків до дітей. Тільки деталі та висновки різняться. І це добре.

До прикладу, казка “Банка варення” дуже нагадує відомий радянський мультфільм “Маша и волшебное варенье”, тільки Маша опинилась на дні банки з-під полуничного варення через брехню, а персонаж – сестричка із казочки – через жадібність.

Дівчинка із казки “Бал” – це та ж Попелюшка, котра мріяла потрапити на бенкет. Тільки дівчинка була принцесою, була дуже маленькою і бал насправді їй наснився. І важливим у казці є не чудесне перевтілення, а маленькі правила для дітей – вчасно лягати спати, бачити кольорові сни і обов’язково зранку чистити зубки.

2

Цікавим видається те, що автор вміло вкладає дрібку новизни у кожну з історій, деталізує актуальне, виділяє кумедне.

Невеликий обсяг тексту кожної окремої казочки із відповідними ілюстраціями вдало відображає творчий задум автора.

Сюжет кожної казки ідеально адаптований до побутових умов, в яких живе сучасна дитина – потенційний читач. Ця простота приваблює і мотивує.

Викликають вподобання реальні герої: діти, тварини, рослини, котрі не спотворюють безмежно бурхливу дитячу уяву і цим самим дозволяють безперешкодно помітити співжиття і співпереживання дітей із тваринами чи видуманими уявою дитини героями. Цілісна картинка сюжету стимулює читача знаходити у творі істину – виховну складову, не відволікаючись при тому на спроби уявити вигаданих автором персонажів.

Основною ідеєю казок Олега Чаклуна є любов в усіх її проявах, доброзичливість у вчинках персонажів, взаємодопомога у моменти відчаю. Така проблематика буде актуальною завжди.

Так, дитяча література адаптується до суспільних тенденцій і вимагає відповідного сприйняття та висвітлення. Але класичний спосіб викладу матеріалу для дітей ніколи не залишатиметься поза увагою власне через оцю лаконічність тексту і реалістичність персонажів. “Банку варення” можна віднести до категорії класичних ненав’язливих історій для дітей.

Насамкінець додам, що ці чаклунські оповідки схожі на маленькі послання з чарівними словами подяки та ввічливості, які автор цікаво та натхненно хоче принести у кожну дитячу кімнату. Поставити на стіл, як ту банку з варенням, погратись із читачами, як той вітерець, стрибнути промінчиком на долоньку і вірити, що казкові герої неодмінно прийдуть на допомогу усім, хто з ними потоваришує.